- компроміс
- [компроум’і/с]
-су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
компроміс
Смотреть что такое "компроміс" в других словарях:
компроміс — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
компроміс — у, ч. Згода з ким небудь у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети. •• Іти/ (піти/) на компромі/с поступатися чимось заради досягнення мети … Український тлумачний словник
компромісний — прикметник … Орфографічний словник української мови
компромітація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
компромітований — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
компромітування — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
компромітувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
компромітуватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
компромісний — а, е. Прикм. до компроміс; який є компромісом … Український тлумачний словник
компромісарний — а, е, діал. Стос. до компромісу … Український тлумачний словник
